З творчої історії повісті

Повість «Перехресні стежки» Іван Франко друкував на сторінках львівського журналу «Літературнонауковий вісник» протягом усього 1900 року.

Кілька років, що передували роботі І. Франка над «Перехресними стеж­ками» і дали йому матеріал для сюжету повісті, були надзвичайно драма­тичними в житті письменника. У 1895 р. його, доктора філософії, не допу­стили на посаду доцента кафедри української літератури Львівського уні­верситету. Сталося це з волі намісника Галичини графа К. Бадені, який остерігався політичного впливу І. Франка на студентську молодь.

Проте ще більше сил відібрали у Франка, принісши йому безліч роз­чарувань, три спроби стати послом австрійського парламенту (1895, 1897, 1898 pp.). Влада зробила все, щоб не допустити «хлопського» кандидата до сейму.

У другій половині 1890х остаточно переривається листування І. Фран­ка з Ольгою Рошкевич, яке тривало цілих двадцять років. Історія їхнього кохання відлунилася і в «Перехресних стежках» (любовна драма Рафаловича і Реґіни).

Пережиті «дев'яті вали» політичної боротьби, полеміка з опонентами різних кольорів, шельмування з боку влади, розчарування й перенапруга журналістської поденщини, а до всього ще й вічна матеріальна скрута обер­нулися для Франка потрясіннями й хворобами.

Внаслідок перевтоми і нервового захворювання І. Франко майже втра­тив зір. Саме в цю пору перед ним промайнув привид його моторошно­го життєвого фіналу (параліч, неможливість писати й загалом повноцінно займатися літературною працею). Проте тоді, наприкінці 1890х, Іван Франко зумів випростатися, щоб продовжити свій безконечний робочий день, яким, власне, й було все його життя.

І В українському літературознавстві радянської пори повісті «Пере­хресні стежки» уваги приділялося небагато. У школах кілька десятиліть вивчався інший Франків твір «Борислав сміється» (18811882 pp.). Причини такого вибору мали позалітературний, ідеологічний характер: Бенедьо Синиця у повісті «Борислав сміється» робітник; Євгеній Рафалович у «Перехресних стежках» інтелігент. У ранній повісті І. Франка, написаній рукою молодого соціаліста майже водночас із «Вічним революціонером», ідеться про початки організованої економіч­ної боротьби галицького пролетаріату. Героя ж «Перехресних стежок» хвилюють не лише соціальні, а й національні проблеми Галичини кінця XIX ст., і пролетаріїв у цьому творі ми теж не зустрічаємо. Рафаловичу в його громадській роботі доводиться мати справу лише з селянами та сільською інтелігенцією.

Теорія літератури. Роман складний за побудовою і великий за розміром епічний прозовий (рідко віршований) твір, в якому зображуються численні події, що описуються докладно, розлого, багатогранно, характери в такому творі розкриваються глибоко і повно. Автор докладно показує історію формування характерів персонажів, побут, психологію в контексті важливих історичних подій.

Розрізняють романи: психологічні, соціальні, історичні, сімейнопобутові, науковофантастичні, пригодницькі.


8694842586842307.html
8694875973539078.html

8694842586842307.html
8694875973539078.html
    PR.RU™